Я перестав поганяти вдачу

Раніше я вважав, що вдача закодована в машину — допоки не помітив, що справжнє — це я. Я кидав «Аріес Глорі Фест» як безладний ритуал: крутити, гнати безкош. Моя банківська книжка тремтіла. Терапевт запитував: чи це порадження чи утека? Потім прийшов точка повороту. Я почав стежити свій RPT наче психолог: 96–98% прибутку? Лише, якщо граєш з обереженням. Встановив денному лимайту на BRL 60 — не тому що хотів багатше, а тому що хотів себе назад. Справжня магія? Безкош пiд час Карнавалу. Не через виграш — через паузу. 30 хвилин — танцював у тишотi мiж обертами — наче самба-ритми на вулицях Сан-Паоло. Я перестав бачити слоти як гемблинг. Я почав бачити їх як ритуали — дрІбненькi ритуали, де радощ живе у клiку перед перемогою.